Наталя чудово усвідомлювала, що свекруха кличе її в гості не просто так, тому до останнього опиралася, але коли вже не було іншого виходу – погодилась. – Заходь, дитино, сідай! – якось незвично сказала мати. – Сергійку, принеси стілець для дружини. А вже під час самої вечері свекруха почала дивну розмову про значні кошти.
Ліда перемила весь посуд, протерла стіл і зайшла в кімнату. Її чоловік Сашко сидів на дивані, їв диню й дивився футбол по телевізору. – Сашко, Миколці потрібен новий зимовий костюмчик! – почала з порога Ліда. – В мене зарплату затримують. Давай завтра сходимо і купимо, га? Сашко мовчки поклав шкірку від дині в миску і якось дивно глянув на дружину. – Завтра я все скажу, – пробурмотів він. – Що скажеш?! – не зрозуміла Ліда. – Скажу, куплю я той костюмчик, чи ні. – А що ж зміниться? – ахнула Ліда. Вона здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи.
Моя мати щойно повернулася з роботи за кордоном, тому ми з чоловіком знову прийшли до неї поговорити. Ми сподівалися, що цього разу, побачивши нашу ситуацію, вона все ж таки змилостивиться і допоможе, але мама навіть не дозволила нам переступити поріг.
Галина повернулася з крамниці додому і почала розкладати покупки. Несподівано жінка почула дивний галас з кімнати доньки та зятя і вирішила зайти. – Валю, а ти куди це зібралася? – здивовано запитала Галина, побачивши, як невістка пакує одяг у валізи. – Їду я звідси! – зі сльозами на очах відповіла Валя. – Як їдеш? Куди? Що трапилось? – розгубилася Галина. – Ось, погляньте, – Валя безмовно простягнула якогось листа. Галина взяла його, розгорнула і завмерла від побаченого.
Юля зійшла з автобуса і, тримаючи важкі пакунки, попрямувала до рідної оселі. – Я повернулася! – вигукнула вона, відчинивши двері. – Юля, дитино! – всі поспішили їй назустріч. – Ми знали, що ти приїдеш! Ввечері, коли вся родина зібралася за великим обіднім столом, хтось постукав у двері. – Мабуть, сусіди прийшли привітати, – мама стенула плечима і пішла відчиняти. Вона повернулася не сама, а з «відвідувачами». Юля подивилася на людей, які зайшли до кімнати, і не могла повірити своїм очам.
Марія поверталася додому після відпустки. Вона вже була біля своїх дверей, коли побачила сусідку. – Марієчко, вітаю! Як відпочинок? – привіталася пані Тамара. – Добрий день. Чудово відпочила, – відповіла Марія з посмішкою. – Знаєш, тут тебе шукала якась стривожена жінка, – мовила сусідка. – Не застала тебе, тож залишила мені листа з проханням віддати тобі особисто в руки. – Якого листа? – здивувалася Марія. – Ось, візьми, – Тамара простягнула конверт Марії. – Дякую, – промовила Марія і зайшла до квартири. Марія поставила речі в коридорі, пройшла у вітальню, сіла на диван, розпечатала листа і завмерла від прочитаного.
Я з Дмитром 10 років жила в шлюбі, а зараз зрозуміла, що потрібно розлучатися. В мене багатий чоловік і мама сказала, щоб я не лише про себе думала. А вона тепер за які гроші буде жити
Якось Іван повернувся додому не сам, а привіз із собою свою матір. Повідомив Соломії, що тепер вона житиме з ними, бо не змогла порозумітися з зятем у своєму домі. Свекруха одразу заявила, що допомагати Соломії в господарстві не планує, адже щодня збирається відвідувати доньку, яка очікує на дитину.
Кожні вихідні ми їздили до свекрухи, допомагаючи їй по господарству і працюючи на городі. Узимку мені страшенно захотілося маринованих огірків і помідорів. Я подзвонила свекрусі й попросила дати кілька банок консервації. Орися Петрівна привезла закрутки, але несподівано заявила, що хотіла б, аби ми за них заплатили.
У рідному селі Михайло не з’являвся цілих 20 років. Люди гадали, що після повернення він зведе собі просторий та сучасний будинок, адже за цей час у нього, напевно, накопичилося чимало коштів. Проте Михайло здивував усіх своїм вибором — він вирішив придбати стару хатину, яка колись належала його бабусі.
Мама запросила мене до себе і оголосила, що двокімнатну квартиру вона залишає моєму братові, а мені віддає стареньку дачу, що залишилася від бабусі. Мій чоловік сказав, що це несправедливо. Але я не стала сперечатися, погодилася і ми почали збирати кошти на ремонт.
Мій сусід дозволив собі публічно принизити дружину перед її ріднею, заявивши, що вона абсолютно ніхто і існує лише завдяки його фінансовій підтримці. Проте відповідь жінки змусила всіх затамувати подих — вона вразила своєю гідністю та словами настільки, що чоловік мало не провалився крізь землю від сорому.
Тетяну Андріївну ховали всім селом. Молоді жінки та літні бабусі витирали сльози хустинками, а чоловіки з журбою схиляли голови. Але найбільше ридала біля могили Соломія. Односельці не могли повірити в щирий плач нареченої: вона плакала, бо не буде кому більше обробляти город і займатися господарством.
Ми з мамою живемо в одній квартирі, яку отримали від батька. Кілька років тому я вирішила купити окремий холодильник для себе, він стоїть у моїй кімнаті, і я сама займаюся покупкою продуктів. Родичі вважають, що це не правильно, але я не хочу по-іншому.
Володимир не погодився переїхати до Віри, а Віра, своєю чергою, не захотіла змінювати місце проживання і перебратися до нього. Вони офіційно одружилися, але кожен залишився жити у своєму будинку. Віра часто навідувалася до Володимира, щоб приготувати їжу, попрати речі та навести лад у домі.  І ось одного разу до Володимира несподівано завітала Наталка разом зі своїм чоловіком.
Того дня моя донька просто зайшла до мене в гості. Ніна приходить дуже рідко, навіть телефоном ми майже не спілкуємося – каже, що зайнята. Вона сиділа, пила чай, а я помітила, що її щось турбує, ніби хоче щось сказати, але мовчить. Тоді я вирішила першою завести розмову про зятя, і Ніна почала все розповідати.
 Опівдні додому заскочила свекруха. Вона принесла пакет із фаршем, залишила його й одразу побігла назад на роботу. Тим часом я вже була зайнята кухонними справами: на плиті кипів сирний суп, а в мисці чекало філе, замариноване для запікання.  Мимоволі я заховала пакет із фаршем у морозильну камеру. Увечері, коли мама чоловіка повернулася додому, вона почала шукати той самий фарш.
На початку літа я приїхала до мами в село, щоб допомогти їй полоти город. Ми з нею працювали весь тиждень, а в неділю я почала збиратися додому. Мама підійшла до мене і зізналася, що всі свої заощадження віддала моїй сестрі Ніні. Тепер у неї зовсім немає грошей, щоб купити вугілля та дрова на зиму.  Я тоді нічого не сказала ні мамі, ні сестрі, лише пообіцяла, що чоловік гроші привезе. Але на душі стало дуже прикро: виходить, одній доньці вона допомогла, а в іншої – наче забрала. Та ще й Ніна живе не гірше за мене.
Цього року моя єдина донька відправила мене на відпочинок у санаторій на два тижні. Я сама ніколи б туди не поїхала: я жінка сільська, мені 67 років, у мене город, господарство, корова. Але донька сказала, що вже оплатила путівку, тож мені довелося погодитися.  В Одесі я пробула рівно 14 днів, а коли повернулася додому, то своє подвір’я просто не впізнала.
Якось я отримала лист із Америки. У ньому писав чоловік, який представився моїм батьком. Він лише недавно дізнався, що у нього є донька — тобто я. Їхня історія з моєю мамою виявилася непростою, але мене це не здивувало, враховуючи її характер. Батько повідомив, що у нього немає інших спадкоємців, тому він хоче підтримати мене. Через кілька місяців я переїхала до власної квартири, яку придбав мій рідний батько.
Завантажити більше дописів Результатів не знайдено