Перейти до основного вмісту

Моя мати щойно повернулася з роботи за кордоном, тому ми з чоловіком знову прийшли до неї поговорити. Ми сподівалися, що цього разу, побачивши нашу ситуацію, вона все ж таки змилостивиться і допоможе, але мама навіть не дозволила нам переступити поріг.



Моя мати щойно повернулася з-за кордону, де працює, тому ми з чоловіком знову прийшли до неї на розмову. Ми сподівалися, що цього разу, побачивши наше скрутне становище, вона зглянеться і допоможе, але мати навіть не пустила нас на поріг.

Спілкування з моєю мамою зіпсувалося років п’ять тому. Моя лагідна, поступлива і завжди готова допомогти мама раптом стала мені зовсім чужою людиною, нездатною пробачити єдину помилку. Моя мама працює за кордоном вже більше десяти років, тому за цей час вона накопичила чималу суму грошей. Колись вона мені оплатила і весілля, і навчання. Я завжди була їй за це вдячна, тут без питань. Непорозуміння між нами почалися через подаровану нею квартиру. Ще до мого заміжжя мама мені її подарувала. Після весілля ми з чоловіком там жили певний час. Коли ж у нас народилися діти, раптово захворіла мати мого чоловіка. Оскільки вони самі з села і з майна мали лише корову, то коштів на лікування не було зовсім. Саме тоді я продала квартиру, і ми всі гроші вклали в здоров’я матері мого чоловіка. Мама ж теж собі купила квартиру в місті, двокімнатну, і я думала, що ми зможемо там пожити, поки мама на заробітках. Однак, коли я звернулася до мами за ключами, несподівано отримала відмову. Моя мама заявила, що мій вчинок її дуже засмутив і образив. Вона сказала, що не для того роками тяжко працювала за кордоном, щоб я все витратила, навіть не порадившись з нею.

Нам довелося переїхати в село і жити з мамою мого чоловіка в її маленькій хаті без зручностей. Крім того, мама забула про онуків і за останні п’ять років не тільки не телефонувала нам, а й жодної копійки не дала, навіть на свята. Ми не здалися, викрутилися, як могли. Тримаємо чотирьох биків, п’ятнадцять свиней, розводимо перепелів, возимо на ринок продавати яйця і м’ясо. Однак, навіть тяжко працюючи, ми за п’ять років не змогли назбирати грошей навіть на перший внесок для житла. Коли родичі повідомили мені, що мама приїхала у відпустку, ми всією сім’єю поїхали до неї. Я хотіла ще раз з нею поговорити, вірила, що за цей час вона хоч трохи пом’якшала, адже я її єдина дитина. Однак моя мама навіть не пустила нас на поріг і навіть не глянула в наш бік: — Коли своє заробите, тоді й прийдете, тоді й впущу. Я вам раз допомогла, і де воно? Чи є гарантія, що зараз не повториться те ж саме? Бувайте здорові.

Мене переповнює жаль до неньки, у мене немає слів, щоб це описати. Я вмію рахувати і знаю, що у мами є достатньо грошей. Їх вистачить на квартиру і мені, і моїм дітям, але мама ніби не розуміє, що ми потребуємо допомоги. Хіба я гроші на вітер пустила? На добру справу ж. Чому вона так, поясніть? Чи ви б, знаючи, що ваша донька в скруті, не пустили б її жити у свою порожню квартиру? Ольга Т.

фото ілюстроване

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Олена втратила чоловіка. Син Ігор, не приїхавши на похорон, з’явився лише через три дні і з холодною заявою сказав: — Вимітайся з квартири, це квартира батька! Олена, не знайшовши сили сперечатися, вирішила покинути квартиру і повернутися до свого рідного села. Прийшовши до дому, вона стояла на порозі та дивилася на зарослий бур’яном двір. В голові крутилися думки, з чого ж почати все спочатку? На наступний день Олена пішла до магазину, і, повертаючись додому, побачила, як щось зрушилося в кущах біля її будинку.

У Олени помер чоловік, з яким вона прожила 21 рік. Це був її другий шлюб, а перший виявився невдалим. Проживши три з половиною роки, вона не знайшла в ньому нічого хорошого, крім доньки, за яку була вдячна колишньому чоловіку. Майже одразу після весілля він почав вести безвідповідальне життя, стверджуючи, що він ще молодий і не нагулявся. Олені це набридло, вона не так уявляла собі сімейне життя, і вирушила з донькою до батьків. З Ігорем, її другим чоловіком, вона познайомилась на весіллі подруги, коли їй було майже 30. Ігор також був у розлученні. Вражав її своїм серйозним поглядом сірих очей, спокоєм і галантністю. Через рік вони побралися. Вони не мали більше дітей — у неї була донька, а в нього син від першого шлюбу, якого виховувала колишня дружина. Ігор і Олена стали ідеальною парою: обидва життєрадісні, з багатьма спільними інтересами. Ігор швидко порозумівся з донькою Олени, полюбив її і виховував як свою. Вона називала його татом. Ігор ніколи не ображав Олену, вони щиро любили...
Дописати коментар
Читати далі »

Юля зійшла з автобуса і, тримаючи важкі пакунки, попрямувала до рідної оселі. – Я повернулася! – вигукнула вона, відчинивши двері. – Юля, дитино! – всі поспішили їй назустріч. – Ми знали, що ти приїдеш! Ввечері, коли вся родина зібралася за великим обіднім столом, хтось постукав у двері. – Мабуть, сусіди прийшли привітати, – мама стенула плечима і пішла відчиняти. Вона повернулася не сама, а з «відвідувачами». Юля подивилася на людей, які зайшли до кімнати, і не могла повірити своїм очам.

Юля мовчки, з легкою тугою дивилася у вікно автобуса, який відвозив її далеко від рідного краю. На колінах лежала велика картата сумка, яку вона міцно притискала до себе. Дівчина взяла лише найнеобхідніше, але сумка все одно вийшла досить об’ємною. До того ж, бабуся поклала зверху пакет із теплими пиріжками, які наповнювали автобус апетитним ароматом свіжої випічки. Не втримавшись, Юля розстебнула блискавку і дістала два золотистих, рум’яних пиріжки. — Хочеш? — запитала вона хлопця, який, очевидно, зайшов у автобус раніше. Він без зайвих слів поступився їй місцем біля вікна, викликавши в Юлі теплі почуття. — Давай! — відповів він, ковтнувши слину. — Я Юля, — усміхнулася дівчина. — А я Степан. Вступати їдеш? — Так! У нас тут поблизу ні технікуму, ні інституту немає. Тільки на трактористів навчають, а я трактористом бути не можу. — А я теж вступати. Хоча в селі мені подобається, — додав він із легким зітханням. Дорога до міста тривала чотири години, за які вони встигли подружитися. Перед...
Дописати коментар
Читати далі »

Мама запросила мене до себе і оголосила, що двокімнатну квартиру вона залишає моєму братові, а мені віддає стареньку дачу, що залишилася від бабусі. Мій чоловік сказав, що це несправедливо. Але я не стала сперечатися, погодилася і ми почали збирати кошти на ремонт.

Коли мій брат одружився, я вже жила окремо від мами в квартирі мого чоловіка. Мама залишалася сама у своїй двокімнатній квартирі, а брат із дружиною винаймали житло. Через деякий час мама отримала у спадок однокімнатну квартиру і дачу, які залишила їй бабуся. Мама вирішила допомогти братові й повідомила, що віддасть йому свою двокімнатну квартиру, а мені залишиться дача. Вона також сказала, що якщо я догляну її в старості, то однокімнатна квартира теж перейде мені. Я та мій чоловік розуміли, що таке рішення було несправедливим, але я вирішила не сперечатися. Мама завжди робить так, як сама вирішить. Ми взялися за ремонт дачі: збудували простору прибудову, встановили новий паркан, провели воду, опалення, облаштували ванну й туалет. Витратили всі наші заощадження, але тепер у будинку можна було комфортно жити цілий рік. Коли я вже чекала на другу дитину, чоловік запропонував переїхати на дачу. До його роботи було всього 30 кілометрів, діти дихали б свіжим повітрям, а нашу квартиру ми мог...
Дописати коментар
Читати далі »