Якось Іван повернувся додому не сам, а привіз із собою свою матір. Повідомив Соломії, що тепер вона житиме з ними, бо не змогла порозумітися з зятем у своєму домі. Свекруха одразу заявила, що допомагати Соломії в господарстві не планує, адже щодня збирається відвідувати доньку, яка очікує на дитину.

Соломія одружена вже п’ять років. Зараз вона виховує дворічну донечку, яка поки що не може потрапити в садочок через відсутність місць. Їм пообіцяли місце лише восени.

Живуть вони з чоловіком скромно, тому Соломія просила Івана забрати з села її бабусю, щоб та допомагала з дитиною, а сама змогла б вийти на роботу. Проте чоловік був категорично проти, пояснюючи це тим, що у них і так мало місця.

Батьків у Соломії давно немає, її виховала бабуся, яка зараз живе самотньо в селі далеко від неї. Соломії залишилася у спадок однокімнатна квартира від батьків. Іван постійно нарікав, що ця квартира затісна для їхньої родини, тому вони взяли в кредит двокімнатну квартиру, а квартиру Соломії стали здавати в оренду.

У Івана є сестра, яка нещодавно вийшла заміж і оселилася зі своїм чоловіком у двокімнатній квартирі матері. Але несподівано Іван, не порадившись із Соломією, привів додому свою маму. Просто заявив, що вона поживе з ними, оскільки не може порозумітися із зятем.

Соломія була збентежена, що чоловік навіть не порадився з нею. Вона попросила свекруху допомогти з дитиною, щоб могла вийти на роботу й швидше погасити кредит. Проте відповідь свекрухи була категоричною:
– Я не можу допомогти тобі з дитиною, бо моя донечка чекає малюка, і мені доведеться допомагати їм. Я щодня ходитиму до них.

Соломія мовчки змирилася й цього разу. Але незабаром вона попросила Івана купити теплі речі для неї та дитини. Чоловік отримав зарплату, а квартиранти якраз оплатили оренду, тож планувалося погасити частину кредиту та придбати необхідне. Однак Іван купив речі лише для дитини та своєї матері, пояснивши, що Соломії це поки не потрібно, адже їй немає куди ходити, а його мама приїхала без зимового одягу.

Це стало останньою краплею для Соломії. Вона повернулася в свою однокімнатну квартиру, забрала бабусю з села і вийшла на роботу. Тепер вони з чоловіком живуть окремо, хоча кредит за двокімнатну квартиру ще потрібно виплачувати.

Іван щодня телефонує Соломії, вибачається, каже, що вже давно відвіз маму додому, і просить повернутися. Але Соломія вирішила, що їй так краще, і повертатися не збирається.

фото ілюстроване

Коментарі

Олена втратила чоловіка. Син Ігор, не приїхавши на похорон, з’явився лише через три дні і з холодною заявою сказав: — Вимітайся з квартири, це квартира батька! Олена, не знайшовши сили сперечатися, вирішила покинути квартиру і повернутися до свого рідного села. Прийшовши до дому, вона стояла на порозі та дивилася на зарослий бур’яном двір. В голові крутилися думки, з чого ж почати все спочатку? На наступний день Олена пішла до магазину, і, повертаючись додому, побачила, як щось зрушилося в кущах біля її будинку.

У Олени помер чоловік, з яким вона прожила 21 рік. Це був її другий шлюб, а перший виявився невдалим. Проживши три з половиною роки, вона не знайшла в ньому нічого хорошого, крім доньки, за яку була вдячна колишньому чоловіку. Майже одразу після весілля він почав вести безвідповідальне життя, стверджуючи, що він ще молодий і не нагулявся. Олені це набридло, вона не так уявляла собі сімейне життя, і вирушила з донькою до батьків. З Ігорем, її другим чоловіком, вона познайомилась на весіллі подруги, коли їй було майже 30. Ігор також був у розлученні. Вражав її своїм серйозним поглядом сірих очей, спокоєм і галантністю. Через рік вони побралися. Вони не мали більше дітей — у неї була донька, а в нього син від першого шлюбу, якого виховувала колишня дружина. Ігор і Олена стали ідеальною парою: обидва життєрадісні, з багатьма спільними інтересами. Ігор швидко порозумівся з донькою Олени, полюбив її і виховував як свою. Вона називала його татом. Ігор ніколи не ображав Олену, вони щиро любили...

Юля зійшла з автобуса і, тримаючи важкі пакунки, попрямувала до рідної оселі. – Я повернулася! – вигукнула вона, відчинивши двері. – Юля, дитино! – всі поспішили їй назустріч. – Ми знали, що ти приїдеш! Ввечері, коли вся родина зібралася за великим обіднім столом, хтось постукав у двері. – Мабуть, сусіди прийшли привітати, – мама стенула плечима і пішла відчиняти. Вона повернулася не сама, а з «відвідувачами». Юля подивилася на людей, які зайшли до кімнати, і не могла повірити своїм очам.

Юля мовчки, з легкою тугою дивилася у вікно автобуса, який відвозив її далеко від рідного краю. На колінах лежала велика картата сумка, яку вона міцно притискала до себе. Дівчина взяла лише найнеобхідніше, але сумка все одно вийшла досить об’ємною. До того ж, бабуся поклала зверху пакет із теплими пиріжками, які наповнювали автобус апетитним ароматом свіжої випічки. Не втримавшись, Юля розстебнула блискавку і дістала два золотистих, рум’яних пиріжки. — Хочеш? — запитала вона хлопця, який, очевидно, зайшов у автобус раніше. Він без зайвих слів поступився їй місцем біля вікна, викликавши в Юлі теплі почуття. — Давай! — відповів він, ковтнувши слину. — Я Юля, — усміхнулася дівчина. — А я Степан. Вступати їдеш? — Так! У нас тут поблизу ні технікуму, ні інституту немає. Тільки на трактористів навчають, а я трактористом бути не можу. — А я теж вступати. Хоча в селі мені подобається, — додав він із легким зітханням. Дорога до міста тривала чотири години, за які вони встигли подружитися. Перед...

Мама запросила мене до себе і оголосила, що двокімнатну квартиру вона залишає моєму братові, а мені віддає стареньку дачу, що залишилася від бабусі. Мій чоловік сказав, що це несправедливо. Але я не стала сперечатися, погодилася і ми почали збирати кошти на ремонт.

Коли мій брат одружився, я вже жила окремо від мами в квартирі мого чоловіка. Мама залишалася сама у своїй двокімнатній квартирі, а брат із дружиною винаймали житло. Через деякий час мама отримала у спадок однокімнатну квартиру і дачу, які залишила їй бабуся. Мама вирішила допомогти братові й повідомила, що віддасть йому свою двокімнатну квартиру, а мені залишиться дача. Вона також сказала, що якщо я догляну її в старості, то однокімнатна квартира теж перейде мені. Я та мій чоловік розуміли, що таке рішення було несправедливим, але я вирішила не сперечатися. Мама завжди робить так, як сама вирішить. Ми взялися за ремонт дачі: збудували простору прибудову, встановили новий паркан, провели воду, опалення, облаштували ванну й туалет. Витратили всі наші заощадження, але тепер у будинку можна було комфортно жити цілий рік. Коли я вже чекала на другу дитину, чоловік запропонував переїхати на дачу. До його роботи було всього 30 кілометрів, діти дихали б свіжим повітрям, а нашу квартиру ми мог...

Історії Серця

Шукати в цьому блозі

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу