Ми з мамою живемо в одній квартирі, яку отримали від батька. Кілька років тому я вирішила купити окремий холодильник для себе, він стоїть у моїй кімнаті, і я сама займаюся покупкою продуктів. Родичі вважають, що це не правильно, але я не хочу по-іншому.

Після того, як наш тато помер, я з мамою успадкували його квартиру в рівних частинах. Усі ці роки працював лише тато, а мама після декрету так і не повернулася на роботу.

Спочатку, коли ми залишилися без тата, мамин брат допомагав нам фінансово, часто привозив продукти. Але в нього також була своя родина, тому він попросив маму знайти роботу.

Мама не поспішала з роботою, і з часом вийшла заміж. Її чоловік не був найкращою людиною, але на той момент я вже закінчила навчання і працювала. Тому я могла трохи заробляти для себе. Вітчим часто говорив, що він нас утримує, купує продукти для всієї родини, і мама почала просити мене віддавати свою зарплату, бо, на її думку, всі гроші він витрачає на нас.

Оскільки вітчим нічого мені не купував, я вирішила, що не віддаватиму свої гроші і краще куплю собі окремий холодильник, поставлю його в своїй кімнаті і буду самостійно купувати продукти та готувати для себе. Я так і зробила.

Вітчим працював, мама залишалася вдома, а я жила своїм життям. Холодильник був у моїй кімнаті, я сама купувала продукти, і мама навіть не цікавилася, чи є в мене гроші на їжу. Вона вважала, що я вже доросла і самостійна.

А потім вітчим залишив маму, і вона знову залишилася одна.

Я ж продовжувала жити так, як і раніше. Тепер мама говорить, що це неправильно, що рідна дитина не ділиться їжею з мамою, адже вона мене виростила. Їй не подобається, що холодильник стоїть в моїй кімнаті.

Родичі не розуміють моєї позиції, кажуть, що я повинна хоча б їжею ділитися з мамою, але я не хочу. Мама ще молода, нехай шукає роботу.

Коментарі

Олена втратила чоловіка. Син Ігор, не приїхавши на похорон, з’явився лише через три дні і з холодною заявою сказав: — Вимітайся з квартири, це квартира батька! Олена, не знайшовши сили сперечатися, вирішила покинути квартиру і повернутися до свого рідного села. Прийшовши до дому, вона стояла на порозі та дивилася на зарослий бур’яном двір. В голові крутилися думки, з чого ж почати все спочатку? На наступний день Олена пішла до магазину, і, повертаючись додому, побачила, як щось зрушилося в кущах біля її будинку.

У Олени помер чоловік, з яким вона прожила 21 рік. Це був її другий шлюб, а перший виявився невдалим. Проживши три з половиною роки, вона не знайшла в ньому нічого хорошого, крім доньки, за яку була вдячна колишньому чоловіку. Майже одразу після весілля він почав вести безвідповідальне життя, стверджуючи, що він ще молодий і не нагулявся. Олені це набридло, вона не так уявляла собі сімейне життя, і вирушила з донькою до батьків. З Ігорем, її другим чоловіком, вона познайомилась на весіллі подруги, коли їй було майже 30. Ігор також був у розлученні. Вражав її своїм серйозним поглядом сірих очей, спокоєм і галантністю. Через рік вони побралися. Вони не мали більше дітей — у неї була донька, а в нього син від першого шлюбу, якого виховувала колишня дружина. Ігор і Олена стали ідеальною парою: обидва життєрадісні, з багатьма спільними інтересами. Ігор швидко порозумівся з донькою Олени, полюбив її і виховував як свою. Вона називала його татом. Ігор ніколи не ображав Олену, вони щиро любили...

Юля зійшла з автобуса і, тримаючи важкі пакунки, попрямувала до рідної оселі. – Я повернулася! – вигукнула вона, відчинивши двері. – Юля, дитино! – всі поспішили їй назустріч. – Ми знали, що ти приїдеш! Ввечері, коли вся родина зібралася за великим обіднім столом, хтось постукав у двері. – Мабуть, сусіди прийшли привітати, – мама стенула плечима і пішла відчиняти. Вона повернулася не сама, а з «відвідувачами». Юля подивилася на людей, які зайшли до кімнати, і не могла повірити своїм очам.

Юля мовчки, з легкою тугою дивилася у вікно автобуса, який відвозив її далеко від рідного краю. На колінах лежала велика картата сумка, яку вона міцно притискала до себе. Дівчина взяла лише найнеобхідніше, але сумка все одно вийшла досить об’ємною. До того ж, бабуся поклала зверху пакет із теплими пиріжками, які наповнювали автобус апетитним ароматом свіжої випічки. Не втримавшись, Юля розстебнула блискавку і дістала два золотистих, рум’яних пиріжки. — Хочеш? — запитала вона хлопця, який, очевидно, зайшов у автобус раніше. Він без зайвих слів поступився їй місцем біля вікна, викликавши в Юлі теплі почуття. — Давай! — відповів він, ковтнувши слину. — Я Юля, — усміхнулася дівчина. — А я Степан. Вступати їдеш? — Так! У нас тут поблизу ні технікуму, ні інституту немає. Тільки на трактористів навчають, а я трактористом бути не можу. — А я теж вступати. Хоча в селі мені подобається, — додав він із легким зітханням. Дорога до міста тривала чотири години, за які вони встигли подружитися. Перед...

Мама запросила мене до себе і оголосила, що двокімнатну квартиру вона залишає моєму братові, а мені віддає стареньку дачу, що залишилася від бабусі. Мій чоловік сказав, що це несправедливо. Але я не стала сперечатися, погодилася і ми почали збирати кошти на ремонт.

Коли мій брат одружився, я вже жила окремо від мами в квартирі мого чоловіка. Мама залишалася сама у своїй двокімнатній квартирі, а брат із дружиною винаймали житло. Через деякий час мама отримала у спадок однокімнатну квартиру і дачу, які залишила їй бабуся. Мама вирішила допомогти братові й повідомила, що віддасть йому свою двокімнатну квартиру, а мені залишиться дача. Вона також сказала, що якщо я догляну її в старості, то однокімнатна квартира теж перейде мені. Я та мій чоловік розуміли, що таке рішення було несправедливим, але я вирішила не сперечатися. Мама завжди робить так, як сама вирішить. Ми взялися за ремонт дачі: збудували простору прибудову, встановили новий паркан, провели воду, опалення, облаштували ванну й туалет. Витратили всі наші заощадження, але тепер у будинку можна було комфортно жити цілий рік. Коли я вже чекала на другу дитину, чоловік запропонував переїхати на дачу. До його роботи було всього 30 кілометрів, діти дихали б свіжим повітрям, а нашу квартиру ми мог...

Історії Серця

Шукати в цьому блозі

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу