Перейти до основного вмісту

Публікації

Якось Іван повернувся додому не сам, а привіз із собою свою матір. Повідомив Соломії, що тепер вона житиме з ними, бо не змогла порозумітися з зятем у своєму домі. Свекруха одразу заявила, що допомагати Соломії в господарстві не планує, адже щодня збирається відвідувати доньку, яка очікує на дитину.

Соломія одружена вже п’ять років. Зараз вона виховує дворічну донечку, яка поки що не може потрапити в садочок через відсутність місць. Їм пообіцяли місце лише восени. Живуть вони з чоловіком скромно, тому Соломія просила Івана забрати з села її бабусю, щоб та допомагала з дитиною, а сама змогла б вийти на роботу. Проте чоловік був категорично проти, пояснюючи це тим, що у них і так мало місця. Батьків у Соломії давно немає, її виховала бабуся, яка зараз живе самотньо в селі далеко від неї. Соломії залишилася у спадок однокімнатна квартира від батьків. Іван постійно нарікав, що ця квартира затісна для їхньої родини, тому вони взяли в кредит двокімнатну квартиру, а квартиру Соломії стали здавати в оренду. У Івана є сестра, яка нещодавно вийшла заміж і оселилася зі своїм чоловіком у двокімнатній квартирі матері. Але несподівано Іван, не порадившись із Соломією, привів додому свою маму. Просто заявив, що вона поживе з ними, оскільки не може порозумітися із зятем. Соломія була збентежена, ...

Кожні вихідні ми їздили до свекрухи, допомагаючи їй по господарству і працюючи на городі. Узимку мені страшенно захотілося маринованих огірків і помідорів. Я подзвонила свекрусі й попросила дати кілька банок консервації. Орися Петрівна привезла закрутки, але несподівано заявила, що хотіла б, аби ми за них заплатили.

Я завжди була не проти попрацювати на городі, адже багато років ми з чоловіком жили у власному будинку з невеликим клаптиком землі. Ми вирощували все необхідне й дбайливо доглядали за врожаєм. У результаті мали свої продукти – і картоплю, і моркву, і огірки, і помідори. Мама чоловіка також мешкала в селі та займалася своїм городом. Тож я нерідко допомагала і їй: садила, полола, збирала врожай. Потім ми разом консервували, варили варення, готували салати й компоти. Я ніколи нічого не просила за свою допомогу, адже мала вдома все своє. Могла б і не допомагати свекрусі, адже в неї є донька, яка мала б це робити. Але вона завжди знаходила відмовки: мовляв, копатися в землі – це не для неї, у неї манікюр, тому допомагати вона не буде. Орися Петрівна особливо й не наполягала, зате взимку постійно передавала доньці свої заготовки. Нам нічого не пропонувала, але ми й не потребували цього. Два роки тому ми з чоловіком продали будинок і переїхали в місто. Свого городу вже не було, але ми й далі ...

У рідному селі Михайло не з’являвся цілих 20 років. Люди гадали, що після повернення він зведе собі просторий та сучасний будинок, адже за цей час у нього, напевно, накопичилося чимало коштів. Проте Михайло здивував усіх своїм вибором — він вирішив придбати стару хатину, яка колись належала його бабусі.

Мене звати Михайло, мені 45 років. Довгий час я жив у Канаді — цілих 20 років. Там у мене склалося все: сім’я, успішна кар’єра, комфортне життя. Але останні кілька років мене не полишала одна думка — придбати будинок у рідному селі. Я навіть не впевнений, чи буду коли-небудь там жити, але хочеться мати місце, куди можна повернутися, і знати, що на чужині у тебе є свій куточок. Цього літа я вирішив втілити свій задум і вирушив до рідного краю. Спершу обрав великий, гарний будинок. Однак, ступивши на рідну землю, раптом змінив своє рішення. Моя бабуся покинула цей світ понад 15 років тому. Останні свої роки вона жила у мого дядька, свого молодшого сина. Її старенький будинок залишився стояти на схилі гори — там, де виросли її діти, звідки проводжали мого дідуся в останню путь. Колись цей дім був оточений сусідськими будинками, але час все змінив: люди роз’їхалися, когось не стало. Будинок бабусі залишився самотньо стояти на пагорбі серед напівзруйнованих стовпів сусідських огорож, а з бо...

Мама запросила мене до себе і оголосила, що двокімнатну квартиру вона залишає моєму братові, а мені віддає стареньку дачу, що залишилася від бабусі. Мій чоловік сказав, що це несправедливо. Але я не стала сперечатися, погодилася і ми почали збирати кошти на ремонт.

Коли мій брат одружився, я вже жила окремо від мами в квартирі мого чоловіка. Мама залишалася сама у своїй двокімнатній квартирі, а брат із дружиною винаймали житло. Через деякий час мама отримала у спадок однокімнатну квартиру і дачу, які залишила їй бабуся. Мама вирішила допомогти братові й повідомила, що віддасть йому свою двокімнатну квартиру, а мені залишиться дача. Вона також сказала, що якщо я догляну її в старості, то однокімнатна квартира теж перейде мені. Я та мій чоловік розуміли, що таке рішення було несправедливим, але я вирішила не сперечатися. Мама завжди робить так, як сама вирішить. Ми взялися за ремонт дачі: збудували простору прибудову, встановили новий паркан, провели воду, опалення, облаштували ванну й туалет. Витратили всі наші заощадження, але тепер у будинку можна було комфортно жити цілий рік. Коли я вже чекала на другу дитину, чоловік запропонував переїхати на дачу. До його роботи було всього 30 кілометрів, діти дихали б свіжим повітрям, а нашу квартиру ми мог...

Мій сусід дозволив собі публічно принизити дружину перед її ріднею, заявивши, що вона абсолютно ніхто і існує лише завдяки його фінансовій підтримці. Проте відповідь жінки змусила всіх затамувати подих — вона вразила своєю гідністю та словами настільки, що чоловік мало не провалився крізь землю від сорому.

Чоловік обpазив свою дружину перед гостями, заявивши, що вона нiхто і живе за його рахунок. Але відповідь дружини стала шоком і для нього, і для присутніх. Велику частину часу я проводжу на роботі, тому на спілкування з друзями часу майже немає. Єдиний, з ким можу поговорити або разом випити, це мій сусід Сергій. Його дружині, Тетяні, наші посиденьки не дуже подобаються, але, скриплячи сеpцем, вона терпить. Сергій загалом непоганий хлопець, є про що поговорити. Але є у нього одна дуже неприємна риса: коли вип’є, починає пpuнижувати та обpажати Тетяну. – Це все я заробив! – кpuчить він, показуючи на меблі й техніку. Останнього разу він зовсім перегнув палицю й довів її до сліз. Мені було ніяково спостерігати це. Інколи я намагався заступитися, але частіше мовчав — все ж таки це їхні сімейні справи. Та цього разу її терпіння закінчилося. – Скільки ти сьогодні витратила моїх грошей? Давай, розкажи нам про своє xалявне життя! – нaxабно кинув він, хапаючи дружину за фартух. Тетяна вдарила д...

Тетяну Андріївну ховали всім селом. Молоді жінки та літні бабусі витирали сльози хустинками, а чоловіки з журбою схиляли голови. Але найбільше ридала біля могили Соломія. Односельці не могли повірити в щирий плач нареченої: вона плакала, бо не буде кому більше обробляти город і займатися господарством.

Тетяну Андріївну поховали всім селом. Жінки витирали хустинками сльози, а чоловіки зі смутком схиляли голови. Найбільше плакала біля могили Соломія. Односельці не вірили в її сльози: хтось вважав, що вона дійсно кається, а інші думали, що вона шкодує через те, що більше ніхто не буде обробляти город і займатися господарством. Тетяна Андріївна проживала у мальовничому селі на Буковині. Вона рано овдовіла, і більше заміж не вийшла. Присвятила своє життя вихованню сина Михайлика. Хлопець виріс, відслужив в армії, добряче погуляв і в тридцять років, нарешті, сказав матері, що збирається привести додому невістку. Мати була щаслива — її син знайшов свою долю. Плакала Соломія по-різному: одні вважали, що це справжнє каяття, а інші думали, що їй сумно через те, що більше нікому буде обробляти город і вести господарство. Тетяна Андріївна привітно зустріла невістку Соломію, але помітила, що та якось холодно ставиться до її дружби. Спочатку думала, що вона просто скучає за рідною домівкою, але пі...

Ми з мамою живемо в одній квартирі, яку отримали від батька. Кілька років тому я вирішила купити окремий холодильник для себе, він стоїть у моїй кімнаті, і я сама займаюся покупкою продуктів. Родичі вважають, що це не правильно, але я не хочу по-іншому.

Після того, як наш тато помер, я з мамою успадкували його квартиру в рівних частинах. Усі ці роки працював лише тато, а мама після декрету так і не повернулася на роботу. Спочатку, коли ми залишилися без тата, мамин брат допомагав нам фінансово, часто привозив продукти. Але в нього також була своя родина, тому він попросив маму знайти роботу. Мама не поспішала з роботою, і з часом вийшла заміж. Її чоловік не був найкращою людиною, але на той момент я вже закінчила навчання і працювала. Тому я могла трохи заробляти для себе. Вітчим часто говорив, що він нас утримує, купує продукти для всієї родини, і мама почала просити мене віддавати свою зарплату, бо, на її думку, всі гроші він витрачає на нас. Оскільки вітчим нічого мені не купував, я вирішила, що не віддаватиму свої гроші і краще куплю собі окремий холодильник, поставлю його в своїй кімнаті і буду самостійно купувати продукти та готувати для себе. Я так і зробила. Вітчим працював, мама залишалася вдома, а я жила своїм життям. Холоди...