"Прощальний лист друга: три слова, які змінили все"

Я поділюся спогадами про свого найкращого друга Андрія, з яким вони виросли разом. Вони знали одне одного з дитинства, ділилися всім — від секретів до найсміливіших мрій. Але ніхто, навіть найрідніші люди, не здогадувалися, що Андрій носив у собі тягар, який зрештою став для нього нестерпним.

Андрій був "душею компанії".
Завжди веселий, жартівливий і привітний. Його посмішка могла розтопити лід навіть у найважчі моменти. Він часто допомагав друзям, підтримував їх у складних ситуаціях, і всі думали, що в нього самого все добре. Однак, як з'ясувалося пізніше, за цією усмішкою ховалося щось набагато темніше.

Одного разу автор історії почав помічати, що Андрій став менше спілкуватися. Він відмовлявся від зустрічей, не відповідав на повідомлення так швидко, як раніше. На запитання, чи все гаразд, завжди відповідав:
— "Та все нормально, просто багато справ".

Але одного вечора все змінилося. Після кількох днів мовчання автор отримав листа від Андрія. У ньому було написано:

"Пробач, що я не сказав тобі раніше, але я більше не можу. Ти був найкращим другом, якого я міг собі уявити. Проте це не твоя провина, і ти не міг нічого зробити. Просто знай, що я вдячний за всі ті моменти, які ми провели разом. Ти завжди був для мене сім'єю. Пробач, що я не міг бути достатньо сильним".

Читання цього листа стало для автора найболючішим моментом у житті. Він одразу ж спробував зателефонувати другу, але було вже надто пізно. Андрій  пішов із життя того самого вечора, залишивши за собою не лише біль, а й безліч запитань, на які ніхто не міг дати відповіді.

Ця подія змінила життя автора назавжди.
Він розповідав:
— "Я постійно запитую себе: чому я не помітив цього раніше? Як я міг проґавити знаки? Я завжди думав, що ми розповідаємо одне одному все, але тепер розумію, що він приховував свій біль навіть від найближчих".

Після смерті Андрія автор вирішив присвятити своє життя тому, щоб допомагати людям, які стикаються з подібними труднощами. Він почав волонтерити в організації, яка займається підтримкою людей із психічними розладами, і відкрито розповідає свою історію, щоб нагадати всім:
— "Будь ласка, приділяйте увагу своїм близьким. Питайте їх, чи справді вони в порядку. Не бійтеся ставити незручні запитання, бо це може врятувати їм життя".