Мама була моїм найкращим другом.
Вона виховувала мене сама, вкладаючи всю свою любов і сили в те, щоб дати мені найкраще життя. Мама завжди була поруч, коли я падав, підтримувала мене у важкі часи і раділа кожному моєму досягненню. Вона часто казала:
— "Я мрію побачити тебе щасливим на твоєму весіллі. Це буде найщасливіший день у моєму житті".
Ми багато говорили про моє майбутнє весілля. Вона уявляла, як допомагатиме з підготовкою, обиратиме квіти, сукню нареченої, як сидітиме в першому ряду й плакатиме від щастя.
Але життя розпорядилося інакше.
Діагноз змінив усе.
У мами виявили рак. Лікарі намагалися бути обережними у своїх прогнозах, але я відчував, що час швидко спливає. Вона боролася, проходила через хіміотерапію, не втрачала оптимізму навіть у найважчі моменти. Вона часто казала:
— "Я маю побачити, як ти одружуєшся. Це дає мені сили боротися".
Я присвячував їй увесь свій час. Ми проводили довгі години разом, переглядаючи старі фотоальбоми, сміючись і згадуючи щасливі моменти. Але я бачив, як хвороба поступово забирає її.
Настав день, якого я боявся.
Мама померла за півроку до мого весілля. Це було розбиття серця, яке не можна описати словами. Я відчував, що втратив частину себе. Підготовка до весілля, яка мала бути сповнена радості, тепер здавалася болючою і порожньою.
В день весілля вона все одно була зі мною.
Я вирішив зробити її частиною цього дня. У букеті нареченої була вставлена маленька прикраса з фото мами. На головному столі стояла її фотографія, оточена свічками. І навіть у своїй промові я сказав:
— "Цей день присвячений не лише нашій любові, а й найважливішій людині, яка завжди вірила в мене й мріяла про цю мить. Мам, я знаю, що ти тут із нами".
Я не міг стримати сліз, коли уявляв, як вона сидить у першому ряду, усміхаючись і плачучи водночас.
Ця втрата навчила мене однієї речі.
— "Цінуйте час із близькими. Не відкладайте важливих слів і справ на потім. Ми не знаємо, скільки часу нам залишилося, тому кожен момент із тими, кого ми любимо, безцінний".
0 Коментарі