Випадкова зустріч із майбутнім: як чоловік побачив себе через 30 років"

Одного осіннього дня я вирішив прогулятися парком неподалік свого будинку. Вулиця була майже порожньою, лише кілька бігунів та мам із колясками проходили повз. Десь посеред алеї він помітив літнього чоловіка, який сидів на лавці, вдивляючись у крони дерев. На перший погляд, нічого дивного, але щось змусило його зупинитися. Чоловік виглядав напрочуд знайомим.

Підійшовши ближче, я побачив, що старий має схожий з ним профіль, ту саму родимку біля ока, навіть шрам на лівій брові, який він отримав у дитинстві. Збентежений, він запитав:

— "Ми знайомі?"

Чоловік тільки усміхнувся і відповів:

— "Не хвилюйся. Ти зрозумієш усе з часом. Просто пам’ятай: плани можна змінювати, і це добре".

Ці слова були для нього як грім серед ясного неба. Його бабуся, яку він дуже любив, часто казала це в дитинстві. Коли він озирнувся, щоб задати ще одне питання, чоловіка вже не було.

Я шукав пояснень, але так і не зрозумів, чи це була його уява, чи щось більше. Цей випадок змусив його переосмислити свої життєві рішення та сприймати невдачі як частину шляху.

фото ілюстроване