Перейти до основного вмісту

З якими хворобами не можуть призвати в армію в Україні цього року


У законодавстві прописана низка діагнозів, з якими людину не визнають навіть обмежено придатною до служби.

Під загальну мобілізацію в Україні не потрапляють чоловіки, які мають обмежень щодо фізичного здоров’я tsn.ua

Згідно з законодавством, існує перелік захворювань, з якими люди можуть бути визнані непридатними до служби навіть у воєнний час і виключені з військового обліку.

До захворювань, які виключають навіть обмежену придатність, зокрема, належать:

Інфекційні та паразитарні хвороби – активний туберкульоз легень із виділенням мікобактерій та (або) за наявності розпаду легеневої тканини; активний туберкульоз інших органів позалегеневої локалізації, який прогресує; тяжкі форми вірусних гепатитів; хвороби, зумовлені ВІЛ.

Онкологічні хвороби – онкозахворювання, злоякісні пухлини, які прогресують, доброякісні новоутворення зі значними порушеннями функцій.

Хвороби крові і кровотворних органів, що швидко прогресуюють, зі значними порушеннями функцій – анемії (аліментарні, гемолітичні, апластичні, післягеморагічні); порушення згортання крові, пурпура (ідіопатична, тромбоцитопенічна), геморагічні стани; інші хвороби крові та кровотворних органів (агранулоцитоз, хвороби селезінки); деякі порушення із залученням імунного механізму.

Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин зі значними порушеннями функцій – хвороби щитоподібної залози; цукровий діабет та інші порушення регуляції глюкози; порушення інших ендокринних залоз; порушення обміну речовин.

Різко виражені стійкі розлади психіки та поведінки – шизофренія, деменція, розлади психіки та внаслідок вживання алкоголю і наркотиків, афективні розлади, розлади особистості та поведінки, глибока та тяжка розумова відсталість.

Прогресуючі захворювання центральної нервової системи – гостра форма енцефаліту, мієліту, менінгіту, енцефаломієліту, внутрішньочерепний або внутрішньохребтовий абсцес, системна атрофія, дегенеративні патології, церебральна форма паралічу, паралітичний синдром, хвороба Паркінсона, міастенія, розсіяний склероз, захворювання нервово-м’язового апарату, міопатія, дорсалгія, радикулопатія, цервікалгія, ішіас, люмбаго, епілепсія.

Хвороби органів зору – анатомічні дефекти повік, орбіт або очної кон’юнктиви, що супроводжуються вираженим порушенням рухових або зорових функцій на обох очах; катаракта; глаукома; відшарування та розрив сітківки на обох очах.


Захворювання органів слуху – повна глухота на обидва вуха або глухонімота, що має виражені вестибулярно-вегетативні порушення, які супроводжуються виникненням симптомів хвороби Меньєра.

Патології сечостатевої системи – тяжкий нефротичний синдром, хронічний інтерстиціальний нефрит, гострий пієліт, пієлонефрит, тубулоінтерстиціальний нефрит, хронічний первинний пієлонефрит, нефропатії, ниркова недостатність, гідронефроз, пієлонефрит.

Захворювання системи кровообігу – серцева недостатність II-Б-III стадії; гіпертонічна хвороба III стадії, інші значні порушення кровообігу.

Хвороби дихальної системи – хронічна форма бронхіту та пневмонії, ХОЗЛ або важка форма бронхіальної астми.

Захворювання органів травлення – хвороби стравохода, шлунка та дванадцятипалої кишки зі значними порушеннями функцій; важкі хвороби печінки та жовчного міхура; щелепно-лицьові аномалії (за винятком уроджених), зокрема і аномалії прикусу, що супроводжуються порушенням дихання, нюху, а також ковтальної, мовленнєвої та жувальної функції.

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини – дифузний нейродерміт (атопічний дерматит) з поширеною ліхеніфікацією шкірного покриву, пухирчатка звичайна, герпетиформний дерматит.

Хвороби кісток – виражена деформація або дефекти пальців кисті, стоп; важка форма плоскостопості; фібробластичні патології з порушенням рухової активності; хвороби хребта.

Вроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні порушення.

З повним переліком хвороб, з якими не беруть до лав ЗСУ, можна ознайомитись у наказі “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Олена втратила чоловіка. Син Ігор, не приїхавши на похорон, з’явився лише через три дні і з холодною заявою сказав: — Вимітайся з квартири, це квартира батька! Олена, не знайшовши сили сперечатися, вирішила покинути квартиру і повернутися до свого рідного села. Прийшовши до дому, вона стояла на порозі та дивилася на зарослий бур’яном двір. В голові крутилися думки, з чого ж почати все спочатку? На наступний день Олена пішла до магазину, і, повертаючись додому, побачила, як щось зрушилося в кущах біля її будинку.

У Олени помер чоловік, з яким вона прожила 21 рік. Це був її другий шлюб, а перший виявився невдалим. Проживши три з половиною роки, вона не знайшла в ньому нічого хорошого, крім доньки, за яку була вдячна колишньому чоловіку. Майже одразу після весілля він почав вести безвідповідальне життя, стверджуючи, що він ще молодий і не нагулявся. Олені це набридло, вона не так уявляла собі сімейне життя, і вирушила з донькою до батьків. З Ігорем, її другим чоловіком, вона познайомилась на весіллі подруги, коли їй було майже 30. Ігор також був у розлученні. Вражав її своїм серйозним поглядом сірих очей, спокоєм і галантністю. Через рік вони побралися. Вони не мали більше дітей — у неї була донька, а в нього син від першого шлюбу, якого виховувала колишня дружина. Ігор і Олена стали ідеальною парою: обидва життєрадісні, з багатьма спільними інтересами. Ігор швидко порозумівся з донькою Олени, полюбив її і виховував як свою. Вона називала його татом. Ігор ніколи не ображав Олену, вони щиро любили...

Юля зійшла з автобуса і, тримаючи важкі пакунки, попрямувала до рідної оселі. – Я повернулася! – вигукнула вона, відчинивши двері. – Юля, дитино! – всі поспішили їй назустріч. – Ми знали, що ти приїдеш! Ввечері, коли вся родина зібралася за великим обіднім столом, хтось постукав у двері. – Мабуть, сусіди прийшли привітати, – мама стенула плечима і пішла відчиняти. Вона повернулася не сама, а з «відвідувачами». Юля подивилася на людей, які зайшли до кімнати, і не могла повірити своїм очам.

Юля мовчки, з легкою тугою дивилася у вікно автобуса, який відвозив її далеко від рідного краю. На колінах лежала велика картата сумка, яку вона міцно притискала до себе. Дівчина взяла лише найнеобхідніше, але сумка все одно вийшла досить об’ємною. До того ж, бабуся поклала зверху пакет із теплими пиріжками, які наповнювали автобус апетитним ароматом свіжої випічки. Не втримавшись, Юля розстебнула блискавку і дістала два золотистих, рум’яних пиріжки. — Хочеш? — запитала вона хлопця, який, очевидно, зайшов у автобус раніше. Він без зайвих слів поступився їй місцем біля вікна, викликавши в Юлі теплі почуття. — Давай! — відповів він, ковтнувши слину. — Я Юля, — усміхнулася дівчина. — А я Степан. Вступати їдеш? — Так! У нас тут поблизу ні технікуму, ні інституту немає. Тільки на трактористів навчають, а я трактористом бути не можу. — А я теж вступати. Хоча в селі мені подобається, — додав він із легким зітханням. Дорога до міста тривала чотири години, за які вони встигли подружитися. Перед...

Мама запросила мене до себе і оголосила, що двокімнатну квартиру вона залишає моєму братові, а мені віддає стареньку дачу, що залишилася від бабусі. Мій чоловік сказав, що це несправедливо. Але я не стала сперечатися, погодилася і ми почали збирати кошти на ремонт.

Коли мій брат одружився, я вже жила окремо від мами в квартирі мого чоловіка. Мама залишалася сама у своїй двокімнатній квартирі, а брат із дружиною винаймали житло. Через деякий час мама отримала у спадок однокімнатну квартиру і дачу, які залишила їй бабуся. Мама вирішила допомогти братові й повідомила, що віддасть йому свою двокімнатну квартиру, а мені залишиться дача. Вона також сказала, що якщо я догляну її в старості, то однокімнатна квартира теж перейде мені. Я та мій чоловік розуміли, що таке рішення було несправедливим, але я вирішила не сперечатися. Мама завжди робить так, як сама вирішить. Ми взялися за ремонт дачі: збудували простору прибудову, встановили новий паркан, провели воду, опалення, облаштували ванну й туалет. Витратили всі наші заощадження, але тепер у будинку можна було комфортно жити цілий рік. Коли я вже чекала на другу дитину, чоловік запропонував переїхати на дачу. До його роботи було всього 30 кілометрів, діти дихали б свіжим повітрям, а нашу квартиру ми мог...